Ясінко Неля Іванівна - практичний психолог, вчитель-логопед

Освіта: вища, закінчила Кам`янець - Подільський університет ім. І.Огієнка у 2015 році і здобула кваліфікацію: "Логопед. Спеціальний психолог дошкільних та шкільних закладах"

Педагогічний стаж 5 років.

Педагогічне кредо: розвивати дитину як неповторну індивідуальність, формувати в неї творчий потенціал, прагнення до самостійної пізнавальної діяльності.

                                                  НАШІ ЗАНЯТТЯ            

 Корекційно - розвивальна робота з розвитку логічного мислення, уваги, дрібної моторики 

Розвиток колірного гнозису "Кольоровий потяг" 

                                  АРТ - ТЕРАПІЯ 

  Казкотерапія як дієвий засіб розвитку психічних властивостей дітей ясельної групи

Ранній розвиток дітей за методикою Монтессорі та Г.Р.Кандибура

Корекційно – розвивальна програма

 «Психолого – педагогічні аспекти розвивально - корекційної роботи

з обдарованими дітьми старшого дошкільного віку»

   Обдарована дитина – дитина, яка вирізняється яскравими, очевидними, інколи визначними досягненнями або має внутрішні задатки для таких досягнень у певному виді діяльності.

         До ранніх виявів обдарованості дитини належать: потужна енергійність, значна фізична, розумова і пізнавальна активність; порівняно низькі втомлюваність і потреба у відпочинку; раннє навчання ходьби та інших рухів; інтенсивний розвиток мовлення; допитливість, прагнення до експериментування; легке і швидке засвоювання та використання нової інформації.

         Важливою характеристикою обдарованості є креативність – здатність до творчості. Згідно із психологічними дослідженнями основою обдарованості є закладений від народження творчий потенціал, який розвивається впродовж усього життя людини. Він не залежить безпосередньо від рівня розумових здібностей, оскільки діти з високим рівнем інтелектуального розвитку іноді володіють незначним творчим потенціалом.

                                       Заняття :

„Подорож у країну Акварелію”.

Мета: створення психологічно сприятливої атмосфери, розвиток фантазії та творчих здібностей старших дошкільників.

Хід заняття:

Психолог. Доброго дня, мої любі.

Вправа „Ромашка”.

Мета:  встановлення позитивного емоційного настрою в групі.

(Діти беруть один одного за руки та сходяться до центру).

Психолог. Уявіть собі, що ми квітка. Красива, пахуча, маленька ромашка. Вранці ромашка прокинулася, розкрила свої пелюстки (малюки тримаються за руки і піднімають їх угору), привіталася із сонечком і хмаринкою, привіталася з вітром і деревами, привіталася з пташками і бджілками, привіталася з іншими квіточками. Всім – всім привіт, всім – всім зичу доброго здоров’я, гарного настрою і нових вражень.

Мої любі малята, на нас сьогодні чекає цікава подорож. Ми завітаємо у гості до дівчинки Палітри і хлопчика Пензлика. Як би ви назвали країну, в якій вони живуть?.. (Відповіді дітей).

Примітка. Для проведення першого заняття буде потрібна допомога вихователя групи, з яким попередньо слід узгодити ролі. В присутності знайомого вихователя діти будуть почувати себе спокійніше та впевненіше. Можна в процесі заняття використовувати картинки із зображеннями хлопчика Пензлика, дівчинки Палітри, Кощея, Вогню, Вітру, Ночі, тощо. Також для роботи потрібні аркуші паперу, фарби, трубочки для коктейлю, шматочки пластиліну та ін.

Психолог.   В Акварелії країні,

Може там живуть й донині,

Пензлик-хлопчик і Палітра,

Фарби-дівчинки привітні.

Сонце весело там сяє,

Річка хвилями співає.

Там дерева і травичка

Зеленіють коло річки.

День веселий, світлий, гарний…

Але тут Кощей Безбарвний

З замку визирнув... І в крик.

Кощей Безбарвний.     До такого я не звик.

Нефарбованими враз

Залишу назавжди вас!

Психолог.  Мить... І Пензлика немає.

Фарби в сльози...

Та дарма.

Від сліз помочі нема.

Будемо збиратись в путь,

Треба Пензля повернуть!

І дівчата, і хлоп'ята

Допоможуть визволяти.

Допоможемо, діти?

Діти.                   Так.

         Психолог.                 А в цей час Кощей у замку

Підпалія визвав зранку.

Кощей.                         Друже вірний, Підпалій,

Запали їх, не жалій.

Підпалій.                  Це для мене діло, звісно,

Жар-вогонь тут мій корисний.

Психолог.                 Що ж робити нам, малята?

Вогонь треба зупиняти.

(Відповіді дітей).

         Завдання. Використовуючи техніку „малювання пальцем” зобразити хмаринку, дощик і річку.

(Діти малюють).

Психолог.                  Лютує, сердиться Кощей.

Кощей.                          Не прощу я цих дітей.

Здійми бурю, Суховію.

Суховій.                          Я на попіл їх розвію.

Психолог.                        Зупинити Суховія

Ми допомогти зумієм.

Намалюєм коло річки

Дерев безліч і травичку,

Кущики коло води,

І не зробить він біди.

Завдання. За допомогою техніки „кляксографії” намалювати дерева, кущі, травичку.

Піпеткою на аркуш паперу наносять кілька клякс зеленого кольору. Трубочкою для коктейлю роздувають їх по аркушу у різних напрямках. Цією ж трубочкою домальовують дерева, кущики і травичку.

(Діти малюють).

Психолог.                    Знов Кощей залютував.

Кощей Безбарвний.  Не терплю я добрих справ

       Пітьма - Тьмуща нападай —

Ніччю очі затуляй.

Психолог.                   Темно стало навкруги

Як же далі нам іти?

(Відповіді дітей).

Завдання. Намалювати сонечко і промінці, використавши техніку „малювання шматочком пластиліну”.

(Діти малюють).

Психолог.                  Зникли Пітьма, Суховій,

Зник підступний Підпалій.

Пензлика ми врятували,

А Кощея геть прогнали.

Хай буде світ веселий і чудовий,

Барвисто-світлий, різнокольоровий.

Любі діти. Я пишаюся тим, що ви завжди готові прийти на допомогу, ваші малюнки просто чудові. Так тримати!

Вправа на релаксацію „Я і природа”.

Мета: зняття психоемоційного напруження, досягнення відчуття спокою.

Хід проведення. Діти закривають очі, слухають і уявляють себе в ролі тих образів, що зобразили в своїх малюнках.

«Я — хмаринка». Велика, тем­на, пухнаста, легка хмаринка. Я вільно пливу в синьому небі. Мої руки легкі, вони допомагають мені летіти. Я піднімаю вгору очі й на­повнююся світлом. Я стаю добрі­шою, красивішою. Я відчуваю в собі дощ. Я можу подарувати свій дощ землі. Я видихаю дощ і про­зорими крапельками падаю на землю.

«Я — дощ». Я вип­ливаю з великої хмари і лечу, над землею. Я маленька прозора крап­линка. Я кружляю у повітрі, я кри­чу землі: «Вітаю тебе!» Я падаю на зелений листочок, торкаюся його губами, руками, усім тілом. Я па­даю на землю, вона обіймає мене і легко зітхає.

«Я — листочок». Я — малень­кий листочок, росту на могутньому дереві. Мене весело гойдає вітерець і ніби кличе за собою. І ось я відриваюсь од гілочки, злітаю. Як хороше кружляти над землею! А коли я втомлюся — спущуся на неї відпочити...

«Я — сонечко». Я — маленьке сонечко. Я купаюся в голубих хви­лях річки. Я подібне до жовтої кулі. У мене багато тепла і світла. Я да­рую своє тепло всім на землі: лісам, полям, річкам, людям. Я пе­ретворююсь на маленький сонячний промінчик і весело стрибаю. Як сонячний зайчик.

Психолог. Тепер відкривайте свої оченята, повертайтеся із подорожі додому. Наступного разу ми знову будемо мандрувати незнаними світами. А тепер – до побачення. 

    Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить досить індивідуально. Одні діти легко і швидко звикають, не примушуючи батьків турбуватися та переживати. Інші, навпаки, звикають довго, хворобливо, а іноді й зовсім не можуть адаптуватися.У психологічній літературі поняття адаптації розкривається як сукупність особливостей біологічного виду, які забезпечують йому специфічний спосіб життя в умовах певного середовища. У дошкільній педагогіці цей термін тлумачиться як активне засвоєння прийнятих у суспільстві норм та оволодіння відповідними формами спілкування та діяльності. У період адаптації у дитини відбувається зміна динамічних стереотипів - раніше сформованих звичок та устрою життя. Додайте до цього й так звану імунну та фізіологічну зміну, подолання психологічних перешкод. Тому малюк переживає стрес, прояви якого різноманітні - відмова від їжі, сну, спілкування з оточуючими, занурення у себе, плач, хвороби. Щоби адаптація до дитячого садка проходила легше, слід підготувати малюка до того, що незабаром у його житті настануть зміни.Найбільш оптимальним часом для початку відвідування дитячого садка вважають початок літа або осені. Комплектація нових груп дітьми відбувається саме навесні. Тоді йде планування навчально-виховної роботи на новий навчальний рік, виділення коштів на наведення порядку у групових кімнатах, комплектація груп новими іграшками та посібниками, відповідно віку дітей. Тоді навчальний рік розпочнеться у повністю наповненій групі для усіх вихованців одночасно. Але це не означає, що в інший час дитину не візьмуть у дитсадок. Буде дуже добре, якщо вихователь дитячого садка трохи раніше до офіційного початку відвідування групи малюком, познайомиться з майбутнім вихованцем, визначить можливі труднощі і надасть рекомендації з їх корекції ще до того, як дитина почне систематично відвідувати дитячий садок.Щоб контролювати процес адаптації, вихователь дошкільного навчального закладу веде так званий листок адаптації, а також проводить постійну роботу з батьками дитини, які створюють необхідні умови виховання дитини вдома. Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до умов виховання в дитячому садочку є єдність вимог до малюка в сім'ї та дитсадку. З цією метою батьків знайомлять з умовами життя дітей у групі, а також вихователь знайомиться з умовами виховання дитини вдома, його індивідуальних особливостях, звичках. Бажано, щоб умови та вимоги до дитини з боку дорослих максимально співпадали. Стосується це, насамперед, режиму дня, навичок самообслуговування, культури поведінки. Також батьки повинні підготувати до відвідування дитячого садка і саму дитину.

    По-перше, слід організувати спілкування малюка з іншими дітьми - під час прогулянок, відвідування сімей з дітьми. Малюк повинен навчитися спілкуватися, ділитися іграшками, грати і поводитися у дитячому суспільстві.

    По-друге, чим більше навичок самообслуговування засвоїть дитина, тим легше буде відбуватися адаптація до дитячого садка. Вирішити це питання - батьківська справа.

    Враховуючи практичний досвід роботи з дітьми, найбільш оптимальним для відвідування дитиною дитсадка вважаємо досягнення малюком трирічного віку. Згідно з вимогами програми виховання дітей у три роки малюк повинен уміти:

Вмиватися. З незначною допомогою дорослого мити руки, дотримуючись послідовності: дорослий допомагає засукувати рукава одягу, відрегулювати струмінь води, дитина самостійно змочує руки, бере мило, намилює руки; дорослий показує, як зробити багато піни; дитина повторює намилюючи рухи, змиває мило, умивається, закриває кран; якщо кран тугий, дорослий сам закриває його; дитина самостійно витирає руки та обличчя рушником, дорослий звертає увагу дитини на те, що руки та обличчя повинні бути сухими. Взагалі діти охоче вмиваються самостійно або за нагадуванням дорослого.

 Доглядати за зовнішнім виглядом. Радіти чистому, красивому одягу, охайній зачісці. Відчувати негативні емоції у зв'язку з брудним одягом та руками, незачесаним волоссям; звертатися до дорослого з проханням допомогти дати лад. Радіти, коли такі неприємні моменти усунено. За нагадуванням дорослого користуватися носовою хустинкою, класти її у кишеню.

 Правильно поводитися за столом. Прагнути їсти самостійно, відмовлятися від пропозиції «погодувати з ложки». Тримати ложку у правій руці, ретельно пережовувати їжу. Радіти, що уміє їсти самостійно, як дорослий. За нагадуванням дорослого користуватися серветкою. Помічати за показом дорослого красиво накритий стіл, яскравий посуд, смачну їжу. Упізнавати і називати знайомі страви (суп, борщ, каша, котлети, салат, пюре, компот, сік, чай). За нагадуванням дорослих говорити «дякую», допомагати прибирати за собою тарілку, чашку, серветку. Дома мати «улюблену» тарілку, чашку, серветку, із задоволенням спостерігати, як мама миє посуд, робити спроби самостійно вимити свою тарілку та чашку, подати хліб, пиріжок.

 Доглядати за речами та іграшками. Разом з дорослим та за його показом складати іграшки на місця, вішати речі, ставити взуття. Спостерігати, як дорослий пере, прасує, чистить одяг, брати участь у митті іграшок, купанні ляльок.

Одягатися. Вчитися за показом дорослого знімати і вдягати одяг, розстібати великі ґудзики, шнурувати чоботи. Знати свої речі, радіти чистому одягу. Грати. У грі відображати процеси умивання, одягання, їжі; годувати, купати, одягати іграшки (ляльок, звіряток тощо), «вчити» свої улюблені іграшки правильно їсти, вмиватися; у іграх-демонстраціях з іграшки, які показує вихователь, допомагати ляльці правильно вдягатися, приносити Зайчику усе необхідне для купання маленький зайченят тощо.

   По-третє, необхідно привчити дитину до певного режиму дня, в якому відведено місце різним видам діяльності (гігієнічні процедури, прийом їжі, ігри та заняття, прогулянка, елементарна праця та інші).

    По-четверте, малюк повинен знати, що таке дитячий садок, чим там займаються діти. Також у дитини слід стимулювати бажання відвідувати групу. Для цього дитині розповідають про життя в дитячому садку, розглядають ілюстрації, ходять до дитсадка під час денної прогулянки дітей і спостерігають за ними.

    Приблизно за місяць до початку систематичного відвідування дитячого садка (коли буде зібрано усі необхідні документи та пройдено медичний огляд), добре, якщо Ви домовитесь з адміністрацією, і будете приходити разом з дитиною тільки на час денної прогулянки. Так дитина познайомиться з вихователем, дітьми, звикне до них, навчиться спілкуватися, у неї з'являться перші враження про життя у дитсадку. Важливо, щоб цей досвід був позитивним і сприяв виникненню бажання дізнатися, що іще цікавого в садочку. Обов'язково потоваришуйте з вихователями (їх, як правило, два) і помічником вихователя. Робіть це поступово. Довіра дитини до вихователя є неодмінною умовою гарного самопочуття і розвитку дитини у дошкільному навчальному закладі.

    З часом, дитину можна буде приводити в садочок з ранку до денного сну. На це піде іще деякий час. Будьте терплячими, показуйте дитині, що Ви раді з того, що вона вже доросла і ходить до дитсадка, до дітей. Користуйтеся тим, що дитина виявляє потребу робити все самостійно, але при цьому враховуйте фактичний рівень її можливостей. Завдання дорослих - підтримувати прагнення до самостійності, не згасити його критикою незграбних дій дитини, не знищить віру дитини у власні сили. Допоможіть малюку помітити зростання своїх досягнень, відчути радість переживання успіху в діяльності. Частіше акцентуйте увагу на радісних моментах спілкування з дітьми та дорослими в дитячому садку, розпитуйте дитину про її враження.

    Коли пройде певний час, спробуйте залишити дитину на денний сон. Обов'язково скажіть їй, що коли вона прокинеться, Ви одразу її заберете. Не обов'язково одразу спати до фактичного підйому. Спочатку можна спробувати тільки заснути, а коли малюк прокинеться - сказати, що мама вже прийшла. Так Ви зможете заспокоїти дитину, переконати її в тому, що додому малюка забиратимуть ЗАВЖДИ. Адже страх розлучення з близькими людьми, а тим більше з мамою - найбільш сильний страх (і, погодьтеся, не тільки дитячий!). Сподіваємось, що Ваша дитина поступово звикне до щоденного відвідування дитячого садка на увесь день. У вечірні години у дітлахів немало цікавих справ - загартування, вечори розваг, самостійна ігрова діяльність та багато іншого.

    Бажаємо Вам та Вашій дитині швидкої та безболісної адаптації!